Бути тобою

Вступ

Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,

Повільно сходить сонце із перших шпальт.

Ловлю оком, точніше його краєм

Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.

Мій світ гойдається, підвішений на нитці

За палець неба, що купається у молоці.

Твої руки… із них проростають квіти,

Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.

Бути тобою,

Чи жити в своє?..

Якщо в самоті моїй щось таки є.. (2р)

Неперекладене в мені у скло твоїх очей

Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»

На коліна трави лягає тінню день,

Щоб долистати-доспівати свою «Книгу Пісень».

Мій світ гойдається, підвішений на нитці

За палець неба, що купається у молоці.

Твої руки… із них проростають квіти,

Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.