Додому

Де де де де би не був, не забуду дім!

Хочеш, закрути мене, як бігуді.

Я з закритими очима знайду де мій двір,

Бо де би не був, не забуду дім! |x2

Де б не носило Скофа по чужих краях,

Я вертатимусь додому по дорогах і полях.

Боляче коли побачив вдалині рідний маяк,

І хочеш море переплить до нього але нема

Рідна хата пахне пирогами з вишнями із печі.

Снилось як світив фарами ближніми у ночі,

І бачив баба з дідом в хаті крутили калачі.

От би зараз діда постукать би по плечі.

Де де де де би не був, не забуду дім!

Хочеш, закрути мене як бігуді.

Я з закритими очима знайду де мій двір,

Бо де би не був, не забуду дім! |x2

Скрипнув двері, мама вдома,

Квіти на стіл, стіл вечеря.

Ситний маминий суп, (татові все мало солі),

Спритно радий несу, маминий суп.

А знову світла ніч в мене в Калуші палала.

Мовила мені, твого двору вже нема,

Покоління мінялося, запам'ятали стіни,

Як дитина, ці писала імені на віки.

А знову світла ніч, но без мене вже гуляла,

А може коли-небудь, я вже би не жалів,

За минуле, шо летіло в даль неначе ворон,

А я вдома, зберігаю свою ностальгію.

Я до тебе все прийду, п'яним уночі знайду.

Хай не будеш на виду,

Хай дорогу замете і з курсу не зб'є мене.

Де де де де би не був, не забуду дім!

Хочеш, закрути мене, як бігуді.

Я з закритими очима знайду де мій двір,

Бо де би не був, не забуду дім! |x2