Достатньо

По-перше, я в тебе по вуха востаннє,

По-друге, і першого мені достатньо.

Ти – квітка, що у небо із землі проростає,

Жоден не дотягнувся, а я зміг дістати.

Поки на дворі віхола і град,

Тебе я у душі сховав.

Щоб не змогли потрапити в наш храм,

Сумління та чужі слова.

І хто хотів поцілить в спину нам,

Не зміг, бо всі ножі зламав..

Де віра є і де любов жива,

Не витримає жоден сплав.

По-перше, я в тебе по вуха востаннє,

По-друге, і першого мені достатньо.

Ти їхав до серця зламаними мостами,

Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати.

Я поцілую у відповідь на твої питання,

Бо знаю лиш одне - я у тебе остання.

А все інше зникне, наче бульбашки у ванні

Крім нас, бо ми у вимірі, що люди звуть

Коли навіть на відстані вистоїм,

Я вмию землю сльозами чистими!

На тому місті виросте істина,

Bm N.C.

І зв'яже обіймами міцно нас.

По-перше, я в тебе по вуха востаннє,

По-друге, і першого мені достатньо.

Ти їхав до серця зламаними мостами,

Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати.