Два нуль один вісім

Покажіть мені весну, ніби завтра

Ніби варто все забути як страшний сон

Я прокинувся від сну, вже без жартів

Без надуманого свята, без корон

Я наївся досхочу, тепер досить

До сих пір тупих бажань, зайвих речей

Покажіть мені весну, нехай зносить

Зігріває, змінює, кудись тече

Щоразу затримую подих, ховаючись від людей

Я благаю більше часу вмить потемніло в очах

Я благаю повертайся, ніколи так не кричав

Два нуль один вісім я все стер

Розірвався та залишив у тобі серця шматок

Один вісім, що тепер, не старайся

Не сшивай діру, не вистачить ниток

Щоразу стримую сльози, ховаючись від людей

Я благаю, більше часу, вмить потемніло в очах

Я благаю, повертайся, ніколи так не кричав

(Я так багато тобі не сказав: я так хотів бути схожим на тебе

Ти найкращий з тих, кого я знав , я сумую, злітай вище неба

Я обіцяю, що ти будеш пишатись, завдяки тобі я той, ким я став

Я ніколи не буду прощатись, не плачу вже, перестав)

Я благаю більше часу, вмить потемніло в очах

Я благаю повертайся, ніколи так не кричав