KOLA
Край
Вступ
A#7
Куплет 1
D#mF7BA#m7
Вона не любила чекати, але дуже любила троянди,
D#mF7BA#m7
Він мав би їй подзвонити, та не подзвонив, то до чого тут «мав би»?
D#mF7BA#m7
Вона вважала, що люди пішли від Бога, а він лиш один від мавпи,
D#mF7BA#m7
Бо скільки разів просила що «мав би», а він навіть не набирав..
Приспів
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#mC#5
Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#m
Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#mC#5
Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#m N.C.
Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!
Куплет 2
D#mF7
То не люди обманюють і обіцяють,
BA#m7
То не люди – то брешуть телефони.
D#mF7
І чому в моєму серці іскра догорає,
BA#m7
То не люди – то спізнились Купідони..
D#mF7
То не люди на душі лишають шрами,
BA#m7
То не люди – то їхні гострі жарти.
D#mF7
То не люди все перетворюють на драми,
BA#m7
То актори абсурдного театру..
D#mF7
Вона ловила губами так жадібно,
BA#m7
Їх останні вечори і поцілунки.
D#mF7
Він перемкнув її, мов пісню на радіо,
BA#m7
Це означало лиш одне – кінець стосунків..
Приспів
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#mC#5
Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#m
Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#mC#5
Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!
G#mA#7
Край моє серце, край,
D#m
Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!
Кода
G#m A#7 D#m C#5 x3
G#mA#7D#m
