Мукачево

Десь на набережній в Мукачеві,

Там де душу виймає сакура.

Влаштував би собі побачення,

Із собою з вісімдесятих я.

І спитав би у себе, хлопчика,

Що побачив мене, дорослого.

Чи хотів би він стати голосом,

Покоління тих, кому болить..

Тих, хто не мовчить,

Я не хочу ніколи існувати — без імені.

Я не хочу ніколи засинати — у камені!

Я нікому не буду віддавати — ім'я своє,

Тим, ким я був — тим я і є!

Тим, ким я був..

Десь у Львові на Драгоманова,

В паралельному з нами просторі.

Побалакав би під каштанами,

Із собою із дев'яностих я.

І спитав би у того підлітка,

Що на мене з під лоба дивиться.

Чи хотів би він стати дзеркалом,

Покоління тих, кому болить..

Тих, хто не мовчить,

Я не хочу ніколи існувати — без імені.

Я не хочу ніколи засинати — у камені!

Я нікому не буду віддавати — ім'я своє,

Тим, ким я був — тим я і є!

Тим, ким я був..

Десь у скверику, на Подолі я,

Видно з далеку сяйво місячне.

Сів би випити, під магнолію,

Із собою, десь із двотисячних.

І спитав би себе натхненного,

Що не дуже уважно слухає.

Чи хотів би він стати пам'яттю,

Покоління тих, кому болить..

Тих, хто не мовчить,

Я не хочу ніколи існувати — без імені.

Я не хочу ніколи засинати — у камені!

Я нікому не буду віддавати — ім'я своє,

Тим, ким я був — тим я і є!

Тим, ким я був — тим я і є..

E Am Dm Am x3

Покоління тих, кому болить!

Тих, хто не мовчить,

Ми не хочу ніколи існувати — без імені.

Ми не хочу ніколи засинати — у камені!

Ми нікому не буду віддавати — ім'я своє,

Ті, ким були — тими і є!

Ті, ким були — тими і є!

Ті, ким були — тими і є!

Ті, ким були — тими і є..