Не сумуй, дитино

Не сумуй, дитино, що немає тата,

Мабуть, його в полі стримала розплата.

...

Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець

Все питав у мене: "Кто он? Украінєц?"

Як я від удару серед хати впала,

Як він бив ногами, як я проклинала.

Не журися, сину, що немає тата,

Мабуть, його в полі стримала розплата.

Виростай, мій сину, будь міцний, як криця.

Виростеш, - скажу я, - де лежить рушниця,

Де лежать набої, де лежить граната.

Не сумуй же, сину, що немає тата.

Щоб не знав спокою окупант-чужинець, *

Щоб боявся навіть слова "українець"!