Ніч яка місячна

Б 32123

⤵️ ⬆️⬇️⬆️⤵️ ⬆️⬇️⬆️

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,

Видно, хоч голки збирай,

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —

I над панами я пан!

Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею

Стелиться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,

Чи загадався, чи спить:

Он на стрункiй та високiй осичинi

Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —

Що то за божа краса!

Перлами ясними ген пiд тополями

Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,

Тепло — нi вiтру, нi хмар…

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати

Тиху розмову твою:

Нiчка поклала всiх, соном окутала, —

Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —

Нас не сполоха їх смiх.

Чи ж нам, окраденим долею нашею,

Й хвиля кохання — за грiх?