Ностальгія

Я їду-їду-їду-їду-їду додому!

Я їду через роки й відстань, їду вперед.

Куди веде мене дорога ще, невідомо,

І ностальгія за душу бере.

Чому й навіщо вітер так свище,

Десь на горищі єє-є-є!

Важливі речі - зовсім не речі,

Вдвох біля печі єє-є-є!

Знову їду я туди,

Де знайомі всі кути.

І як, мила, не крути,

Дім - де серце, там, де ти..

Я їду-їду-їду-їду-їду додому!

Я їду через роки й відстань, їду вперед.

Куди веде мене дорога ще, невідомо,

І ностальгія за душу бере.

Навіть як далеко попаду повернусь додому, докладу!

Всі зусилля в світі, маю вісті - скоро буду місті, де не тісно.

Я йду - потім під ногами землю знайду,

Я йду - там де мене будь-якого приймуть.

Я йду - там де люблять: в радості і в біду,

Я йду - а вже потім подих переведу!

Я знаю - відведи мене вдаль від міста, очі завяжи - річ у

Як собака знайду шлях мій, бо де би не був - не забуду дім..

Я їду-їду-їду-їду-їду додому!

Я їду через роки й відстань, їду вперед.

Куди веде мене дорога ще, невідомо,

І ностальгія за душу бере.

Я їду-їду-їду-їду-їду додому!

Я їду через роки й відстань, їду вперед.

Куди веде мене дорога ще, невідомо,

І ностальгія за душу бере..