Осінь

Друга версія

Море лягає в пісок, коли осінь

Приходить з пустим відром по морську сіль.

Повільно входимо в жовтень ми, обважнілі тіла,

Так ніби він з води і піску,

А ми – зі скла.

Пр:

Ти – самота, ти – саме та осінь,

Яка так до лиця всім, зовсім

Як самота, ти – саме та

Осінь..

II

Знову ми всі як один – білі вірші,

Лише коли паде дощ – раптово інші.

«Доволі писати з дерев, –

Гукають, просять, –

Листоноша давно помер,

Листів не носять!»

Пр:

Ти – самота, ти – саме та осінь,

Яка так до лиця всім, зовсім

Як самота, ти – саме та

Осінь..