Про білизну

А вітер тихо колихав білизну,

яка висіла на краю балкону

і віддавалась повністю, наскрізно

промінню стихлому, та ще палкому.

згасав яскравий вечір, колихались

смарагдові листки натхненних вишень,

і моє серце, що не розкохало,

пришвидшило своє биття на тиждень.

пройшлася тихо-плавно по камінню,

і розляглась на ньому темна кішка.

віддавши у цю мить себе промінню,

яке згасало просто і розкішно.

і я віддав промінню своє серце,

яке і так яскраво променилось

закоханістю,що не проминеться.

те серце, що фатально провинилось.