Пусти мене

За вікном плакав нудний дощ,

Всім розказував про свою біду,

Налий, налий, налий,

Налий нам двом,

Давайте вип’єм за тих,

Кого нема з нами зараз тут.

Боже, чи добре їм там?

Чи посміхались вони,

Коли до себе Ти їх брав?

Пусти мене

Хоч краєчком ока подивитись на них,

Пусти мене,

Я скажу два слова ті, що не встиг.

Пусти мене… Пусти мене…

Пусти!

Відповів мені мудрий Бог

Вічним небом і золотом зірок:

Ти не спіши, слухай, тільки не спіши,

Піднятися до мене встигнеш ти завжди.

Поки ти ще серед людей –

Навчися цінувати кожен новий день,

Навчи людей любити цей світ

Та не тільки себе,

Навчи людей радіти завжди,

Коли сонце встає.

Навчи мене! Навчи мене!

Навчи! Велике щастя – зустрічати новий день!