МУР
Ще до того як колись I
Інструменти
00:0000:00
Транспонування
0
1/8
1/8
1/8
1/8
1/8
1/8
1/8
1/8
Розмір тексту
16
Ще до того, як колись він
міністром став
BmB5
Павло Тичина жив і кохав, і не
B5
знав
Що спадок, їм залишений, навіки
BmB5
буде знищений
BmD
І від такої долі ніхто з нас не
захищений
GF#
Bm
Ми почнемо з кінця, один,
дев'ять, шість і два
D
Як сльозами покарано старого
співця
G
Заходить пан Тельнюк, в нього
важлива справа
F#
Питання "життя і смерті" — ну,
така держава
Bm
Заходить обережно в робочий
кабінет
D
Там серед книжок похований поет
G
Можна? — Можна, єслі астарожна
F#
Знаєте, Тельнюк, мені якось
тривожно
Bm
Тичина, Ви чого? — Сідайте, в
чому справа?
D
"Вас требует опять советская
держава, чтоб..."
G
Будь ласка, припиніть, я більше
так не можу
F#
І раптом він піднявся, увесь на
привид схожий
Bm
Подивіться на листи, ось тут,
перед очима
D
Пише, значить, Ікс, знічений
мужчина
Gmaj7
Ось так-то, значить, так, коли
в роки тридцяті
F#
В Сибіру пропадав серед вовків
проклятих
Bm
Отримав десять років і втратив
всю родину
D
А винуватий в цьому хто?
Правильно, Тичина
Gmaj7
Павло Григорич, можна? — Я ще
G
не скінчив
F#
Листу лиш довіряти, так я ще
загубив
Bm
І Курбаса, і Казку, і "Слово",
ВАПЛІТЕ
D
Який пред вами злодій, Тельнюк,
ви знали це?
G
Павло Григорич, можна? —
Дозвольте я продовжу
F#
Він премії ще згадує, отримані
безбожно
Em
Питає: "Чи не давлять медалі,
ордени
G
Які за зраду друзів вручені
тобі?"
F#
І раптом він піднявся і на крик
зірвався
Bm
Я, скільки не просили, всіх
рятувать питався
D
Коли навіть не просили, я кляті
ордени
Gmaj7
Я гроші віддавав усім, кому
нужні
Em
Заплакав гучно, гірко той
зламаний кларнет
F#
І так почав волати, що задрижав
паркет
Gmaj7
Він бився мимо нот, такий
скажений звук
A
Шкода, що це побачив один лиш
пан Тельнюк
Bm
Один, дев'ять, шість і два — за
п'ять його не стало
Ще пройде шістдесят — і ось
тепер ми з вами
Слухаєм разом історію з кінця
Як сльозами покарано старого
співця
Bm
Ще до того, як колись він
міністром став
Павло Тичина жив і кохав, і не
знав
Bm
Що одночасно можна бути генієм
і зрадником
A
Поетом України і радянським
ватником
GGmaj7
Дудкою, месією, символом любові
EmF#m
І того, про кого скажуть: "В
нього руки в крові!"
Bm
І на грудях медалі, там
портрети Сталіна
D
А у грудях біль і душа запалена
G
Хлопчик той, що вижив у будинку
"Слово"
F#
Хоронити друзів йому, на жаль,
не ново
Bm
Як і хоронити честь, як і
сонячні кларнети
D
Як Петлюру й УНР, і як оці
сюжети
G
Вміщає лиш одна стомлена
людина?
F#
О, все дуже просто, його
ім'я...
Bm
Ще до того, як колись він міністром став
BmB5B5
Павло Тичина жив і кохав, і не знав
BmB5
Що спадок, їм залишений, навіки буде знищений
BmD
І від такої долі ніхто з нас не захищений
GF#
Bm
Ми почнемо з кінця, один, дев'ять, шість і два
D
Як сльозами покарано старого співця
G
Заходить пан Тельнюк, в нього важлива справа
F#
Питання "життя і смерті" — ну, така держава
Bm
Заходить обережно в робочий кабінет
D
Там серед книжок похований поет
G
Можна? — Можна, єслі астарожна
F#
Знаєте, Тельнюк, мені якось тривожно
Bm
Тичина, Ви чого? — Сідайте, в чому справа?
D
"Вас требует опять советская держава, чтоб..."
G
Будь ласка, припиніть, я більше так не можу
F#
І раптом він піднявся, увесь на привид схожий
Bm
Подивіться на листи, ось тут, перед очима
D
Пише, значить, Ікс, знічений мужчина
Gmaj7
Ось так-то, значить, так, коли в роки тридцяті
F#
В Сибіру пропадав серед вовків проклятих
Bm
Отримав десять років і втратив всю родину
D
А винуватий в цьому хто? Правильно, Тичина
Gmaj7G
Павло Григорич, можна? — Я ще не скінчив
F#
Листу лиш довіряти, так я ще загубив
Bm
І Курбаса, і Казку, і "Слово", ВАПЛІТЕ
D
Який пред вами злодій, Тельнюк, ви знали це?
G
Павло Григорич, можна? — Дозвольте я продовжу
F#
Він премії ще згадує, отримані безбожно
Em
Питає: "Чи не давлять медалі, ордени
G
Які за зраду друзів вручені тобі?"
F#
І раптом він піднявся і на крик зірвався
Bm
Я, скільки не просили, всіх рятувать питався
D
Коли навіть не просили, я кляті ордени
Gmaj7
Я гроші віддавав усім, кому нужні
Em
Заплакав гучно, гірко той зламаний кларнет
F#
І так почав волати, що задрижав паркет
Gmaj7
Він бився мимо нот, такий скажений звук
A
Шкода, що це побачив один лиш пан Тельнюк
Bm
Один, дев'ять, шість і два — за п'ять його не стало
Ще пройде шістдесят — і ось тепер ми з вами
Слухаєм разом історію з кінця
Як сльозами покарано старого співця
Bm
Ще до того, як колись він міністром став
Павло Тичина жив і кохав, і не знав
Bm
Що одночасно можна бути генієм і зрадником
A
Поетом України і радянським ватником
GGmaj7
Дудкою, месією, символом любові
EmF#m
І того, про кого скажуть: "В нього руки в крові!"
Bm
І на грудях медалі, там портрети Сталіна
D
А у грудях біль і душа запалена
G
Хлопчик той, що вижив у будинку "Слово"
F#
Хоронити друзів йому, на жаль, не ново
Bm
Як і хоронити честь, як і сонячні кларнети
D
Як Петлюру й УНР, і як оці сюжети
G
Вміщає лиш одна стомлена людина?
F#
О, все дуже просто, його ім'я...
Bm
Це повний текст пісні «Ще до того як колись I» — МУР з акордами для гітари. Її також можна грати на укулеле або піаніно — перемкніть інструмент над акордами й транспонуйте тональність у будь-яку зручну.
