Стоїть пшениця,як Дунай

Я тут стояв колись сумним,

Коли прощався з нашим полем,

Та сум розвіявся, як дим,

Бодай не снився нам ніколи.

Бринить на колосі роса,

Десь птаха стомлено кигиче.

Кохані очі — небеса,

Волосся — золото пшеничне.

У полі свій сріблястий май

Зіркам показує тополя.

Стоїть пшениця, як Дунай,

Стоїть любов моя край поля.