Таке життя

Кожен день як новий урок.

Хтось знову йде, хтось не вертає.

Ми всі біжимо за мрією, яка може давно не чекає.

Я бачив, як мрії гаснуть в очах, Як правда болить, а брехня смішна.

Хтось живе, рахує всі кроки, А хтось стоїть.

І це теж війна.

Я не герой, не пророк, не суддя.

Я просто вчуся мовчати вчасно.

Тут любов коротка, як серпень, А біль стабільний, як податки і час.

Ми всі шукаєм своє тепло.

Навіть ті, хто вдає із себе кригу.

Світ не питає, хто впав учора, а тільки хто сьогодні вижив.

І коли знову стане темно, я знайду світло не в небі, а в собі.

Бо ніхто не врятує від правди, крім тебе самого, коли не спиш.

Таке життя не кіно, не мрія.

Іноді гріє, іноді б'є таке життя без сценаріїв, але я в ньому поки є.

Таке життя не кіно, не мрія.

Іноді гріє, іноді б'є таке життя без сценаріїв, але я в ньому поки є.

Ми всі трішки ламаємся в тиші, коли ніхто не бачить очей.

Сміємось удень, мов нічого, а вночі знову думаєм ще.

Хтось іде за чужими словами, а хтось просто мовчки живе.

Неважливо, хто гучніший, важливо, хто не збрехне.

Ми старіємо не від років, а від думок, що не відпускають.

Та поки серце ще має ритм, життя триває, хай і стихає.

І коли зранку знову шум і день летить, мов чужий трамвай,

я вдихну і скажу собі: "Просто живи, доки можеш, це край".

Таке життя не кіно, не мрія.

Іноді гріє, іноді б'є.

Таке життя без сценаріїв, Але я в ньому поки є.

Таке життя не кіно, не мрія.

Іноді гріє, іноді б'є.

Таке життя без сценаріїв, але я в ньому поки є.

На-на-на-на-на-на-на.

На-на-на-на-на-о-о-о.

Таке життя не кіно, не мрія.

Іноді гріє, іноді б'є.

Таке життя, без сценаріїв, але я в ньому поки є.

Таке життя не кіно, не мрія.

Іноді гріє, іноді б'є.

Таке життя, без сценаріїв, але я в ньому поки є.

Блогерка: Ми всі шукаєм простих речей, але живем.

І цього вже вистачає.