Тато

Тату, пам'ятаєш сяйво від вечірньої зорі,

Ти гукав мене знадвору, хоча я була у дворі.

Я сказала, що блищали очі, бо ганяла знов,

Але сяяли вони, тому, що в них була любов.

Чуєш тату, я ніколи не питала в тебе, як то кохати,

І навіть коли ти на кухні скручував гайки.

Я вже писала хлопцям, то вірші, то байки,

Я малювала сердечка в конвертиках анкет.

І відчувала дещо тендітне та крихке,

Приносила додому, то чашку, то букет,

Dm N.C.

А іноді розбите серце, вщент.

Тату, хто сказав, що зорі,

Падають лише у море.

Мені єдна впала в серце,

Кажуть люди, любов'ю зветься.

Тату, хто сказав, що зорі,

Падають лише у море.

Мені єдна впала в серце,

Кажуть люди, любов'ю зветься.

Тату, я розбила комусь серце,

Я не дзвонила довго, бо не вбачала сенсу.

А дарма, я ж твоя,

Заплутана принцеса, а ти за звичай все сам,

А я ж в тебе пішла, то все ж сама. Бувало й так!

Але тепер я з тим, з ким крокуємо в такт.

І зникла з серця чорна, гірка пустота,

Його душа безмежна й така золота.

Летять літа,

А з ним як і с тобою мені просто так.

Він як і ти за ноги мене лоскотав,

Dm N.C.

І наші діти скажуть йому колись, тат.

Тату, хто сказав, що зорі,

Падають лише у море.

Мені єдна впала в серце,

Кажуть люди, любов'ю зветься.

Тату, хто сказав, що зорі,

Падають лише у море.

Мені єдна впала в серце,

Кажуть люди, любов'ю зветься.

Am G C Dm x2