У осені очі твої

Постукала в двері з ранковим

Ввірвалась, схопила, тримає...

Я б їй написав сто віршів і поем,

Та я її зовсім не знаю...

Ні міста її, ні щоденних доріг,

Ні друзів, ні рідних – нікого,

Я б взяв її руку, якби тільки міг,

Приклав би до серця ще свого..

<приспів:>

У осені очі твої і я закохався,

І де б не була б зараз ти…

У осені очі твої, в них світ обірвався,

У осені очі твої…

І я б не питав в неї з ким вона спить

Й по кому квітки її сохнуть,

Я б слухав із нею як клен шелестить,

Як в жовтні садки мертво мовкнуть...

Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес,

Ні розмірів ніг, ні героїв,

Ні віршів улюблених, ні поетес,

Нічого, та все ж я з тобою...

<приспів.>

У осені очі твої і я закохався,

І де б не була б зараз ти…

У осені очі твої, в них світ обірвався,

У осені очі твої…

ПРОГРАШ

І поки не знаю, триває ця гра,

І мій інтерес рветься далі,

Спокусливо-хвора осіння пора,

Полює на душі й медалі...

Постукала в двері з ранковим

Ввірвалась, схопила, тримає...

Я б їй написав сто віршів і поем,

Та я її зовсім не знаю...

<приспів.>

У осені очі твої і я закохався,

І де б не була б зараз ти…

У осені очі твої, в них світ обірвався,

У осені очі твої…

У осені очі твої…