В Колізеї

Народжується хлопчик і дивиться на зорі

Він там бачить повне море, бачить щастя, біль і горе

Бачить все, як на землі, і сенс ніби прозорий

Життя — то просто сцена, і ми на ній — актори

І дивиться на нас завжди глядач суворий

Той глядач — він є садист, той глядач — вуаєрист

Актор падає на сцені, і звучить похвальний свист

(не знаю як свист в акорди перевести, хай буде щось таке)

УНР душить повстання, кожен б'ється наповал

Там майбутні режисери, драматурги, корифеї

Ну а я сиджу в театрі, наче тигри в Колізеї

Мізансцени ляжуть плитами могильними накритими

І цей кривавий фарс заграє колоритами

Котрий день іде війна, кулі кращі за слова

Але вірю я, що текстами теж битимуть врага

Театр — то є храм, в країні всі безбожники

Як ранні християни ми, хай з ними й ототожнюють

Акторів "Березіль", ми — братство єзуїтів

Бо лицар і священник — одне ціле від софітів

Bm G Em F# (тут скрипкою грається, це для мене мінус, тож сорян :Ь)

До старості дожить навряд чи дасть епоха

Тож театр Молодий збудуємо

Європа ще не раз під німеться у захваті

Фрустрації, у залі українська і овації

Київ взято білими! — Будуєм декорації!

Червоні вже за схилами! — Будуєм декорації!

Курбас, не по силу це! — Ватуля, де вібрації?

Це тексти Куліша, а не маніфестації

Він дума взагалі про щось, окрім театру?

Навколо йде війна! Їй-богу, к психіатру

Тиша в залі!

Коли ми принижуємо наші вимоги до того

Що ми можемо зробити в наших нинішніх обставинах

Це не дасть ніякого прогресу

Пам'ятайте, політика залежить від державних мужів

Майже стільки ж, скільки погода від астрономів

То шо ж залишається нам?

Творити, творити всупереч усьому

Створити те, чого немає в дійсності

Кинути людям фантазію

Ідеальне, неіснуюче, але прекрасне

Запам'ятайте, бо місія наша — велика

Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра

А тепер марш на репетицію