Вино

Чи жив я до тебе — не пам’ятаю

Мовчиш — я, як свічка, швидко згасаю

Я кожну клітинку твою так бажаю, не

Як міг засинати без твого «кохаю»

І я п’ю вино із твоїх вуст

Після всіх тяжких розпуст.

Більше Богу не молюсь — боюсь,

Бо я п’ю із твоїх вуст.

Ми ділимо на двох наш «kоkаїn»

У всесвіті я без тебе один.

Кайфую, спливаю у небуття-буття —

Я з вуст твоїх п’ю це почуття

І я п’ю вино із твоїх вуст

Після всіх тяжких розпуст.

Більше Богу не молюсь — боюсь,

Бо я п’ю із твоїх вуст.

Бо я п’ю із твоїх вуст.