Я придумаю світ

Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому,

Я придумаю час, щоб зустрітися з ним.

Я придумаю ціль, і до неї дорогу,

І терни на шляху, щоб був непростим.

Я придумаю день, щоб встати з зорею,

Склавши мрії в торбину, подамся на схід.

Я придумаю дощ і вогні над землею,

Я ітиму крізь них, і зникатиме слід.

По дорозі собі я придумаю Квітень.

Буде справжня весна... Потім випаде сніг.

Я об себе спіткнувсь і впаду мов убитий,

І залишусь відразу на сотні доріг.

Я придумаю ніч, в ній гулятиме вітер,

Спочиватиме попіл в холодних очах.

Буде спокій і сум, і у небі Юпітер,

Наді мною літатиме стомлений птах.

Він мені розповість, що йти далі даремно,

Де кінчається шлях, і спинився мій час.

Там дорогу нову хтось придумав для мене,

Там усе не моє і усе не для нас.

Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому,

Я придумаю час, щоб зустрітися з ним.

Там не буде мети і до неї дороги,

Bm DbM7 F#m

Там літатиме птах поряд з духом моїм.