Їхав стрілець на війноньку

Їхав козак на війноньку,

Прощав свою дівчиноньку:

«Прощай, миленька, чорнобривенька,

Я йду в чужу сторононьку!

Подай, дівчино, хустину,

Може я в бою загину,

Накриють очі темної ночі,

Легше в могилі спочину.»

Дала дівчина хустину,

Козак у бою загинув,

Темної ночі покрили очі,

Він у могилі спочинув.

Лихії люди насилу

Взяли нещасну дівчину,

А серед поля гнеться тополя

Та й на козацьку могилу.