Запах твого волосся

Знову шумить листопад я крізь вікно дивлюся на тебе,

Квітами зорепад вітер вплітає коси у небо.

В очі твої дивлюсь там непроглядна, далека мрія,

Поворухнутись боюсь, щоб не порушити спокій вразливий..

Запах твого волосся тримає ці спогади,

Наче ранкові роси сльози твої висохнуть по обіді.

Я відпускаю в небо все, що тримала на самоті,

Знаєш, мені не треба,

Нічого лиш будь у мені завжди.

Запах твого волосся тримає ці спогади,

Наче ранкові роси сльози твої висохнуть по обіді.

Я відпускаю в небо все, що тримала на самоті,

Знаєш, мені не треба,

Нічого лиш будь у мені завжди.

Наші сповільняться рухи твої самотні обіймах любові,

Тишу наповнюють звуки серце прискорює рух мимоволі.

В твоїх очах тону, в них розчиняються залишки болю,

Не варто вже більше нічого на світі тільки би ще раз напитись