Заплакана цариця

В ночі не спиться промокла під дощем заплакана цариця,

Номер набираєш — його підніме той, хто тебе не кохає!

І прийде час, коли не стане нас,

І все пройде, як сон, — твоя любов і ті слова, що я вдихаю знов і знов..

Квіти, що би ще раз дарував, — та ну!

Що б я ще раз довіряв, як дурак.

Я в любов повірив знов і потонув,

Я знов повівся на твою натуру.

А я дивлюсь, ще, напевне, пройдусь!

Де не будували правді сховищ, з ким правда - це не здобич!

Її в хованках знайду, я її відмию,

Де би, де сховав її..

Серед снігу білу знааайду!

Гірка, яка я знаю, дегустував сомельє як, я правду,

N.C. Bm

А так далеко яяя йду!

Я її шукаю брехня теж очі колить просто не сьогодні,

Я її завжди впізнаю,

Навіть якщо ситуація на краю,

N.C.

Я брехню більше вже не вичисляю я просто - знаю!

І прийде час, коли не стане нас,

І все пройде, як сон, — твоя любов і ті слова, що я вдихаю знов і знов..

Квіти, що би ще раз дарував, — та ну!

Що б я ще раз довіряв, як дурак.

Я в любов повірив знов і потонув,

Я знов повівся на твою натуру.

Квіти, що би ще раз дарував, — та ну!

Що б я ще раз довіряв, як дурак.

Я в любов повірив знов і потонув,

Я знов повівся на твою натуру..