Жовті квіти

Ти сидиш сумна,

Бо від мене пішла!

Наче ніч без зір, тиха й без тепла.

Як погасла іскра,

Така не проста.

Ти розбила мене, і мовчить весна.

І мовчить весна, та, що нам біль принесла,

Я складався зі скла, і розбився в асфальт.

І мовчить весна, краще б тебе я не знав,

Порвалась серця струна, то була фальшива

Жовті квіти розлуки,

Березневі наші муки,

Що робили наші губи, знає один Бог!

І розбіглись, наче мушки,

Ми тепер не подружки!

Два озера глибокі, але дуже одинокі.

Ти шукав мене, між дощами й вогнем,

І твій слід, розчинився у імлі.

Та залишився біль, що пече день за днем.

І любов, як тінь, зникне на землі.

Зникне на землі, я в тумані і на дні,

Довкола квола тишина, я мовчу, як весна.

Зникну на землі, як під водою кораблі,

Все розтануло у мить, моя вірність тихо спить!

Жовті квіти розлуки,

Березневі наші муки,

Що робили наші губи, знає один Бог!

І розбіглись, наче мушки,

Ми тепер не подружки!

Два озера глибокі, але дуже одинокі.

Dm Am C5 G A x2

Жовті квіти розлуки,

Березневі наші муки,

Що робили наші губи, знає один Бог!

І розбіглись, наче мушки,

Ми тепер не подружки!

Два озера глибокі, але дуже одинокі.

Dm Am C5 G A x2