Золото і блакить

Розмови про колір болю

почати треба здаля.

Коли вони палять поле,

то плаче сама земля.

Коли вони рвуть твій прапор,

Натомість тобі болить

Золото і блакить

Золото і блакить.

Я пив би і пив із твоїх долонь,

дивився на твоє лице.

Та вдосвіта з неба упав вогонь,

І перевернув усе.

Свого і чужого впізнати –

нескладно, та менш із тим –

ми мали на собі знаки

блакитні із золотим.

І повнились люттю жили,

відплати кожен бажав.

Ревіли важкі машини –

і ті, хто їх проводжав.

Коли ти цілуєш очі,

в куточку очей бринить

Золото Золото Золото і блакить.

Золото до небокраю,

блакитне затягне дим,

І кожен, хто помирає,

помирає тут молодим.

Золото плавиться в кулі,

блакитне в огні горить,

Золото і блакить,

золото і блакить.

То ось тобі моє слово,

Ось тобі зміст буття,

Ось тобі тіло Христове,

Розірване на шмаття

В бою за священне право

узріти в останню мить

Золото і блакить

Золото

і блакить